Пятница, 08 января 2016 11:01

Право фізичної особи на свободу вибору місця проживання. Юридичне значення місця проживання.

Автор Ярчук О.М.
Оцените материал
(0 голосов)

Право фізичної особи на свободу вибору місця проживання. Юридичне значення місця проживання.

 

 

Місцем проживання є місце, де фізична особа постійно чи переважно проживає. Воно повинно визначитися з достатньою точністю (вказівка міста або іншого населеного пункту, вулиці, номера будинку). Свобода вибору місця проживання входить у зміст цивільної правоздатності фізичної особи й є одним з конституційних прав людини. ЦК указує, що місцем проживання вважається житловий будинок, квартира, інше приміщення у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно чи переважно проживає (ч. 1 ст. 29 ЦК). Особа, яка досягла 14 років, вільно вибирає собі місце проживання. Місцем проживання дитини у віці від 10 до 14 років вважається місце проживання його батьків, усиновлювачів, з ким вона проживає, опікуна, місце перебування навчального закладу охорони здоров’я, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачено за згодою між дитиною і батьками, усиновлювачем, опікуном вирішується органами опіки і піклування і судом. Однак особа у віці від 10 до 14 років не може самостійно звернутися в суд, тому що вона не має процесуальної дієздатності. У цьому випадку, від її імені, позов можуть пред’явити органи опіки і піклування. Слід також зазначити, що зміст ч. 3 ст. 29 ЦК. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усилювачів), або одного з них, з яким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією. яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Суперечить ст. 161 СК, яка передбачає, що якщо батьки проживають окремо, то від їхньої згоди залежить, з ким із них будуть проживати малолітні діти. У випадку досягнення згоди, спір вирішується судом, з урахуванням інтересів  дітей і їх бажань. Місцем проживання дитини, яка не досягла 10 років, вважається місце проживання її батьків або одного з них, з яким вона проживає, усиновлювачів, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, у якому вона проживає. Місцем проживання недієздатної особи визнається місце проживання її опікуна або місце перебування відповідної організації, яка виконує функції опікуна. За місцем проживання провадиться реєстрація громадян, що є підставою для припущення про проживання особи в зазначеному будинку, квартирі.

Місце проживання має велике значення для здійснення ізахисту прав фізичної особи, забезпечення стійкості цивільних правовідносин. Так, знати місце проживання боржника, а у визначених випадках – кредитора, необхідно для встановлення місця виконання зобов’язань, якщо воно не передбачене законом чи договором (ст. 532 ЦК). За місцем проживання визначається місце відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК). місце проживання має значення при визнанні особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою (ст. 43, 46 ЦК).

Місце проживання, як правило, має значення і для встановлення підсудності цивільних справ.

 

 

Прочитано 509 раз Последнее изменение Понедельник, 29 июля 2019 20:49