Воскресенье, 21 июля 2019 22:11

Шахраї „міняли” квартири на горілку. Нерухомість завжди була і залишається стратегічним об’єком для кримінальних елементів, які в погоні за дорогими квадратометрами вдаються до таких хитросплетінь людської підлості, що розібратися в цьому буває надзв

Автор
Оцените материал
(0 голосов)
Шахраї „міняли” квартири на горілку. Нерухомість завжди була і залишається стратегічним об’єком для кримінальних елементів, які в погоні за дорогими квадратометрами вдаються до таких хитросплетінь людської підлості, що розібратися в цьому буває надзвичайно важко. В розробці оперативників УБОЗу опинились члени організованої злочинної групи, які останнім часом опікувалися окремими власниками престижного житла і. В результаті такої шахрайської турботи люди залишилися просто неба, „вигідно реалізувавши” квадратометри пройдисвітам. Організували злочинну оборудку четверо вінницьких спритників. Молоді колоритні особистості реалізували свої таланти з завидним розмахом і артистизмом. Була в групі і своя шахрайська „муза.” Пані Лариса у 24 роки встигла обвести навкруг пальця не одного законослухняного громадянина. Вона створила фірму з нерухомості, в діяльності якої були виявлені серйозні порушення. Обдурені клієнти, яких пані Лариса “ощасливила” своїм сервісом в області нерухомості, подали заяви до суду. В результаті фірму закрили і бізнес-леді залишилась безробітною. Врешті-решт вона опинилась серед колег по ремеслу, увійшовши до злочинної групи, яку організували брати –близнюки по кличці Однакові. Безпосередньо вони підшуковували клієнтів із числа соціально незахищених громадян для того, щоб можна було без зайвого клопоту заволодіти їх житлом. Як свідчить практика, потенційних жертв зазвичай шукають не в брудних під’їздах і дешевих пивнушках – їх без зусиль “підбирають” через медичні установи, жеки, брокерські контори, райвиконкоми. Як померла власниця квартири перетворилася ... на в’язня вінницької тюрми. Іван Дружков звик довіряти людям. Світ йому здавався не таким вже й поганим, особливо після вживання „біленької”, яку останнім часом дуже полюбляв. З оточуючими йому теж щастило – мама постійно опікувала сина, а мамина близька подруга, яка не мала родичів, перед смертю залишила йому у спадок власну квартиру. Останнім часом Дружков, маючи на руках заповіт, проживав у трикімнатних апартаментах в престижному районі. Злочинці, отримавши інформацію про єдиного претендента на дороге житло, до того ж любителя „гарячих” напоїв відразу ж беруть його в розробку. Вони придумують складну заплутану схему „прихватизації” квартири Дружкова, яка повинна була звести нанівець усі можливі спроби вивести шахраїв на чисту воду. Одного „чудового” дня на порозі помешкання Дружкова з’являється пані Лариса разом зі своїм подільником. Хлопець відрекомендувався вкрай здивованому чоловіку внуком померлої тітоньки Людмили, який, із запізненням дізнавшись про смерть „любої родички”, прийшов розпитати про її останні дні. Новоявлений „онук” запевнив Дружкова в тому, що не переслідує ніяких корисних цілей і квартира йому абсолютно не потрібна. Після декількох годин знайомства молодий пройдисвіт і його „мила” дівчина виглядали в очах Дружкова мало не родичами. Добрі друзі взялися допомогти чоловіку працевлаштуватися, пообіцявши престижну роботу в Стрижавці, де за словами благодійників, він зможе реалізувати свій талант зварювальника за 2000 доларів в місяць. Наступного дня Дружков на сьомому небі від щастя мчав в шикарній іномарці своїх нових знайомих влаштовуватись на роботу. Поруч пролітали шашличні і Лариса запропонувала пообідати. За пару хвилин товариство вже піднімало келихи за знайомство. Спогади Дружкова обриваються після випитої склянки горілки... Прийшовши до тями через декілька днів, він не міг пригадати, як опинився в брудній канаві за містом. Скоріше за все пройдисвіти підмішали йому щось в напій. Та найбільше розчарування чекало на нього, після того, як чолов’яга пішака добрався додому. В квартирі Дружкова були не тільки нові двері з новим замком, а поселився новий власник, який заявив, що житло купив і просив його більше не турбувати. Після того, як миттєво розвіялися райдужні перспективи Дружкова, він ще декілька днів ночував на лавці біля свого будинку, наївно сподіваючись на те, що всі його біди не що інше, як кошмарний сон, який має коли-небудь скінчитися. Всі спроби довести незнайомцю, який поселився в його помешканні, що це його квартира, закінчилися погрозами викликати міліцію. В міліцію Дружков пішов сам, плекаючи останню надію повернути своє житло. Оперативники, які взялися перевіряти „долю” злополучної квартири, вияснили абсолютно фантастичні речі з цілком реальним документальним підтвердженням. Виявляється, що за документами тітонька Людмила не померла, а мотає строк у вінницькій тюрмі і звідти дає громадянину Іванову доручення на 3-кімнатне помешкання. Він в свою чергу доручає права на квартиру громадянину Петрову, який і продає її подружжю, яке в даний час там і проживає. Як з’ясувалося, що ні Іванов ні Петром ні сном ні духом не знали, що були власниками а згодом і продавцями квартири. Вони обидва втратили свої паспорти, якими скористалися шахраї, вклеївши туди свої фотографії. В результаті квартиру придбали добросовісні покупці, які і не здогадувались про її кримінальне походження. При перевірці вилучених документів виявилося, що доручення „в’язня” вінницької тюрми, як і печатки, підроблені. У зловмисників згодом вилучать ще три паспорти зі зрізаними фотографіями їх власників. Як „вигідно” обміняти квартиру на „ рай” просто неба та пляшку горілки. В процесі розслідування порушеної за фактом шахрайства кримінальної справи виплив ще один епізод злочинних оборудок пройдисвітів. Чергова жертва злочинців – громадянин Чекін, який проживав одиноко в своїй квартирі в обласному центрі, і теж полюбляв чарчину. Одного разу він мав необережність поділитися зі своїм знайомим давньою мрією придбати в сільській місцині поблизу ставочка хатинку і дожити там свого віку. Знайомий порадив Чекіну звернутися до „спеціалістів” в області нерухомості – братів Однакових, які одразу ж підібрали вигідного клієнта. У них якраз був в резерві омріяний шикарний будинок за містом, в якому доробляли євроремонт. Залишилось тільки продати квартиру і залагодити необхідну паперову тяганину. Все це брати брали на себе. Чекіну ж потрібно було підписати доручення на квартиру і пожити на період облаштування особняка в будиночку знайомих братів в якомусь селі. Туди і привезли чоловіка, вручивши йому пляшку горілки і шикарну, по скромним міркам Чекіна, закуску. Залишаючись з цим „добром” в сільській халупі, чолов’яга був впевнений, що нарешті щастя прийшло і до нього. Турботливі „працівники фірми з нерухомості” ще декілька разів його відвідували, привозили горілку і їжу , але так тривало недовго. Наступив той день, коли закінчилися „гарячі напої”, їжа, розтанула скромна сума гривень, яку дали йому на кишенькові витрати. Чекіну довелося повертатися в Вінницю .Але тут на нього чекала ще більша несподіванка – його квартира була продана, „благодійники” зникли в невідомому напрямку і, зрозуміло, що гроші йому не залишили. Опинившись фактично на вулиці, Чекін вирішує повернутися в сільську халупу. Але там теж є власник, який популярно пояснив чоловіку, що „курортний сезон” закінчився. Врешті-решт обдурений вінничанин прийшов шукати правди в міліцію. Вміло проведені оперативні заходи дали можливість убозівцям затримати членів злочинної групи. Наразі троє з них заарештовані, а їх підприємлива напарниця перебуває на період досудового слідства на підписці про невиїзд. Скількох ще наївних „буратін” залишили без даху над головою спритники з’ясується в ході розслідування, яке тільки набирає обертів. Є багато запитань стосовно безперешкодного нотаріального оформлення купівлі-продажу престижного житла за наявності, м’яко кажучи, сумнівних документів. Підозрюваним інкримінується шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою. Покарання за кримінальні заробітки чималеньке – від 5 до 12 ув’язнення
Прочитано 127 раз

Последнее от нербуд