Воскресенье, 21 июля 2019 14:17

Чому люди скоюють злочини? Це питання, скорiше, до психологiв чим до адвокатiв, так як над цiєю проблемою вже сторiччями працюють цiлi установи, але однозначної вiдповiдi на це питания так i немає.

Автор
Оцените материал
(0 голосов)
Чому люди скоюють злочини? Це питання, скорiше, до психологiв чим до адвокатiв, так як над цiєю проблемою вже сторiччями працюють цiлi установи, але однозначної вiдповiдi на це питания так i немає. На скоєння злочину, в кожному конкретному випадку, впливає маса факторiв, але найголовнiшим, на мою думку, є рiвень соцiальної свiдомостi, на якому базується повага до Закону, а все iнше вторинне. Ваша перша справа - виграли Ви й чи програли? Я нiколи не грав i не граю у справах, а тому нiколи їх не виграю i не програю. Я працюю на задоволення iнтересiв свого клiєнта i результат справи має задовольняти перед усiм тiльки його. Даний принцип я сповiдую, починаючи iз своєї першої справи i до даного моменту, тому маю повне право сказати, що нiколи не зраджував iнтересiв своїх пiдзахисних, а щодо результатiв роботи — то це краще питати у них. За час Вашої практики чи склалася у Вас своя лiнiя захисту, чи Ви йдете шляхом знань, отриманих в учбовому закладі? Перед усiм, я випускник Харкiвського юридичного iнституту, наразi - Харкiвська нацiональна юридична академiя, i тому мушу сказати, що спецiального курсу щодо адвокатської дiяльностi в учбовому закладi не викладалося, а тому вiдповiдний досвiд набувався та примножувався саме пiд час практичної дiяльностi, але принципи захисту завжди були i є сталими i саме на них базується стратегiя захисту у кожнiй справi, яка ставить на метi досягнення максимально сприятливого результату для клiєнта шляхом належного виконання захисником своїх обов’язкiв, в межах наданих йому законом прав та повноважень. Кожний учбовий заклад надає випускнику належний теоретичний фундамент для подальшого будiвництва на ньому конкретної професiйної споруди i, дiйсно, вiд якостi фундаменту залежить можливiсть будiвництва добротної споруди, але, хочу зазначити, що адвокати - це постiйнi студенти, якщо вони тiльки бажають досягати належних висот у своїй професiйнiй дiяльностi. Самозаспокоєння, думка про себе, як про особу, що все знає i все може, безумовно спиняє рiст професiйних можливостей адвоката i веде до його поразки в питаннях професiйного становления, так як останнє є постiйним процесом. На Ваш погляд, яка категорiя справ переважала ранiше /при Союзi/, а яка зараз? Бiльш вiрну вiдповiдь на це питання можуть дати органи статистики. Хоча я добре пам’ятаю як ранiше проводилися цiлi кампанiї щодо боротьби з окремими видами злочинiв. Тобто, є статистичний показник щодо росту окремого виду злочинностi i тут же вiдповiднi змiни в законодавствi i у Вимогах Верховного Суду щодо посилення боротьби iз саме цим видом злочинiв. Я тодi i зараз називав це побутовим термiном “показуха”, так як причини сплеску окремих видiв злочинностi обумовленi перед усiм соцiальними причинами i боротися треба першочергово iз причинами, що приводять до злочинiв, так як злочин - то лише наслiдок iснуючої похибки в соцiальному станi громади, а злочиннiсть эменшується тодi, коли виправляються отi самi похибки. Щодо нинiшнього часу, то, на мою думку, зараз з’явився абсолютно новий, вiдсутнiй ранiше в нашiй державi склад злочинiв, але це, перед усiм, пов’язано iз змiною полiтичної та економiчної систем, а далi, як i ранiше - неповага до закону i новi шляхи його iгнорування. Хоча, вважаю, що зараз збiльшилася кiлькiсть важких злочинiв проти життя та здоров’я людини, та корисливих злочинiв, що є наслiдком низького матерiального рiвня жиггя, поєднаного iз бажанням окремих осiб його термiново полiпшити при вiдсутностi дійових, законних, економiчних та соцiальних можливостей конкретних персон. Владилен Володимирович, чи правда, що у кожного адвоката є категорiя справ, якiй вiн вiддає перевагу перед iншими? Якщо так, то якiй категорiї справ надаєте перевагу Ви? Так, ця думка має повну слушнiсть. Навiть тi адвокати, котрi працюють у всiх сферах застосування права, мають свої улюбленi категорiї справ. Особисто я вже бiльше 20 рокiв працюю виключно у сферi кримiнального судочинства, при цьому навiть у цiй галузi права маю свої прiоритети. Тут мене, перед усiм, цiкавлять складнi справи, з професiйної точки зору, для роботи захисника. Це тi ситуацiї коли особа, що притягується до кримiнальної вiдповiдальностi, не визнає себе винною; коли визнання винностi є результатом юридичної некомпетентностi; коли є спiр щодо квалiфiкацiї дiй винної особи i тому подiбне. Адвокат — звичайна людина. Як вдається справлятися iз вiдчуттям антипатії до клiєнта? Дуже просто. Я нiколи не беру до провадження справи, де в мене клiєнт викликає антипатiю, або коли дiяння його викликають вiдразу. Але iнколи виникають ситуацiї, коли я спочатку укладаю угоду на ведення захисту щодо особи, з якою я ще особисто не спiлкувався, а вiдчуття антипатiї до особи виникає пiзнiше, в особистих контактах, але в цьому випадку я нiколи не керуюся цим вiдчуттям, оскiльки воно може завадити якостi роботи. Це вже мої проблеми, мiй хрест, який я зобов’язаний нести, i я його несу, незважаючи на особистi вiдчуття. Адвокат — як психолог. Напевно, з Вашим професiйним досвiдом любу справу Ви читаєте мiж рядків. Чи завжди можете виявити, що клiєнт говорить правду та наскiльки вiн, насправді винен? Спроба адвоката у справi займатися ревiзiєю правдивостi клiєнта приводить його до неможливостi надати належну правову допомогу i належним чином захистити свого пiдзахисного. У кримiнальному судочинствi для адвоката iснує лише одна правда — це правда його клiєнта i сказане ним для адвоката є iстиною, а його інтереси є визначальними в діях захисника i вiн повинен по-справжньому незалежно i послiдовно вiдстоювати цi iнтереси. Тiльки при цiй умовi захист по справi буде мати належну стартову позицiю. При чому, зважте, це не просто сентенцiї, це вимога Закону до захисника. Адже кримiнально-процесуальний кодекс не вимагає вiд захисника пошуку об’єктивної iстини, це — прерогатива слiдчого, прокурора та суду. Захисник тiльки захищає iнтереси клiєнта, добиваючись вiд iнших учасникiв кримiнального судочинства суворого дотримання вiдносно нього всiх норм судочинства. Повiрте, якщо адвокат вiдходить вiд даних правил, то можливi жахливi наслiдки у виглядi судових помилок саме з вини адвоката. Чи були у Вашій практиці випадки, коли особа була засудженою при недостатній кількості доказів? В даному випадку треба виходити iз поняття професiйної деформацiї, що iснує в психології захисника незалежно вiд нашого бажання. У мене по справi iснують свої поняття достатностi доказiв i з ними можуть не погодитися тi, кому належить право оцiнки доказiв, а тому вони можуть не погодитися зi мною. Повiрте, для мене, як захисника, найважче у роботi настає в той час, коли суд не погоджується iз моєю позицiєю, особливо тодi, коли я впевнений, що людина не винна взагалi, або ж не на стiльки, як то вирiшив суд. В такi моменти настрiй у мене жахливий, особливо коли треба було доводити аксiоми, а в результатi, по вироку, снiг — червоний. В той момент нiчого милого для мене не буває, нiчого мене не тiшить i вiдчуваю себе вкрай пригнiченим. Починаю скрупульозний аналiз всiх сво дiй по справi, з метою пошуку помилки або недостатностi дiй, i починаю працювати над наступними кроками по справi. Чи траплялося, коли, навпаки, за недостатнiстю доказiв та за допомогою Вашого професiоналiзму iз залу суду випускали злочинця? Якщо да, то яке вiд цього вiдчуття: задоволення вiд добре виконаної роботи, чи вiдчуття провини? Перед усiм — злочинцем являється той, вiдносно кого вступив у законну силу обвинувальний вирок, а якщо особа звiльнена iз залу суду iз постановленням виправдального вироку, то ця особа законом визнана невинною. Пам’ятаєте, я вже казав, що для адвоката iснує лише правда його клiєнта, i якщо виправданню посприяв мiй професiоналiзм, за допомогою якого я донiс цю правду до суду, i суд погодився iз думкою захисту, то, повiрте, для адвоката настають самi прекраснi хвилини в його житгi, ти стаєш найщасливiшою людиною у свiтi, все навколо стає прекрасним i свiтлим, твої груди переповняє вiдчуття виконаного обов’язку i щастя за свого пiдзахисного. Таке вiдчуття, по сутi, словами передати неможливо i саме воно закреслює у твоему розумi ту величезну напругу очiкування, той величезний обсяг виконаної роботи, всi душевнi переживання, хвилювання i все що пов’язане з цим. Могли б Ви взятися за стовiдсотково програшну справу? / в раннiй практицi i зараз/ Не iснуе в природi таких справ, хоча б тому, що в справах не граються, їх ведуть, а результат оцiнює клiєнт i тiльки вiн може сказати чи задовольняє його досягнутий результат. Я особисто, коли вступаю у справу, не гадаю про результат — я думаю, що треба зробити для досягнення оптимального результату i саме над цим напружено працюю, а результат якраз i залежить вiд якостi i кiлькостi проведеної роботи. Працюй належно, i результат обов’язково буде, все iнше — це оцiночне поняття. Робота адвоката, по великому рахунку, направлена на необхiднiсть повернути людинi вiру у себе, у законнiсть i справедливість, i саме це є самоцiллю правозахисної дiяльностi, що найменше, саме так я i думаю. Чи правда, що адвокату розкажеш те, що не розкажеш самiй близькiй людинi? Не знаю, але до адвоката у пiдзахисного має бути абсолютна довiра, яка навiть законом захищається - фактом неможливостi допиту адвоката по обставинам, що стали йому вiдомими в зв’язку з виконанням професiйних обов’язкiв. Вiдсутнiсть вiри у свого захисника повинна тягнути за собою його замiну, другого не дано. Чи приходилося зустрiчати Новий рiк не вдома в зв‘язку зi своєю роботою? Ні, Бог милував. Це снято, в моєму розумiннi, сiмейне. Я його завжди вiдмiчаю в колi своєї родини.
Прочитано 70 раз